Вивласнюєм серця —
нащадкам офіруємо
і байдуже кінця
чекаємо марудно
вивласнюєм думки
вивласнюємо руки
вивласнюємо київські
притишені яруги
вивласнюєм себе
космічна невагомість!
вивласнюємо бережно
свій гріх і власну совість
вивласнюєм світи
вивласнюєм планети
і вивласнені тішаться
затуркані поети
вивласнюєм життя
вивласнюєм майбутнє
і гаснем без пуття
і сатанієм суєтне
А що, як все це може
упасти нам на шию
- Наступний вірш → Василь Стус – В ста очах, ста краях, ста ночах
- Попередній вірш → Василь Стус – В себе упадеш – скалічієш
(Оцінок ще немає)