Василь Стус – Я ще був там: Вірш

Я ще був там. Біда ходила слідом,
за мною назирала в сто шпарин,
а грудень догоряв ясним болідом,
він не корився і не крився він.
Я ще був там. Пречистими снігами
земля стелилась, вільна од чекань.
А за твоїми, земле, берегами
затріпотіли сполохи смеркань.
Я ще був там. Та вже моя дорога
повернення ховалася в імлі,
молилася зоря золоторога,
і я молився, впавши до ріллі.
Тополя самітна поклони била,
молилася смерека голуба,
а стежка бігла і себе губила
там, де чигала по кущах журба.
Про що ти думав, повен сподівання
про те, що, слава Богу, час біжить,
мов кров тобі із рани цебенить
за кілька кроків бігло начування.
Та брало погляд сяйне чудування
морозом помережаних суцвіть.