Я ще не знав, що є двійня
моїй дружині милій,
зійшла на мене маячня
по довгому знесиллі.
Направо — ти, наліво — ти,
а я — посередині.
Довкола — зрубані хрести
по рідній Батьківщині.
Моя тополе, краю мій,
вигойдуйся на волі,
притьмом пильнуючи з-під вій
синів на видноколі.
Так мудро пахне чебрецем,
і деревій сумує.
Тож навзнак — запади лицем,
нехай зело чарує.
- Наступний вірш → Василь Стус – Сяє срібне серце землі
- Попередній вірш → Василь Стус – В степу глухому тупу-тупу
Читать без болю в душі і без сліз неможливо. Такий талант загинув. Я ніби побувала десь там давно і оплакувала таку тяжку долю. Треба щоб в школах вивчали. Незрівнянно!