Я так і не збагнув
і досі ще не знаю,
чи світ мене минає
чи я його минув.
Днедавнє завзялось
у снінні чарувати.
Та й знакомиті дати
мені проставив хтось!
Світ повен сподівань,
мов став, що ні схлюпнеться.
І царство це — минеться
без клятв і без карань.
- Наступний вірш → Василь Стус – Здається, чую: лопають каштани
- Попередній вірш → Василь Стус – По кому – подзвін
(Оцінок ще немає)