Я заздрю вам, замурзані коханці,
Що стоїте в спецівках робітничих —
Про щось воркують, ніби голуб’ята,
І тільки квітнуть лиця спаленілі.
У нього чуб звисає непокірний,
Блищать лиш очі й зуби, а вона
Таке собі худеньке й соромливе
Дівча — цвіте од радості, од щастя.
Я заздрю вам — по-людськи, чесно заздрю
І вашій вірі в долю незрадливій,
І сміху вашому, що вас ріднить і близить,
Тому, що вам так дружньо шлють вітання
Друзяки ваші з лісів робітничих —
Усі, усі радіють разом з вами,
Я заздрю вам за ці несмілі рухи
Юначих серць, за погляди несмілі,
За ці несмілі потиски долонь —
Тож хай над Вами квітне веселкове
Любов, котрої ви ще не напились.
Ви бачте, навіть райдуга для Вас
Любові пишне коло скресала.
Тож бережіть довірливе стискання
Робочих добрих мозолястих рук
Своїх.
- Наступний вірш → Василь Стус – Ні на що не нарікай з печаллю
- Попередній вірш → Василь Стус – Втома
(Оцінок ще немає)