Яке жорстоке ти, пізнання
дороги трачених доріг.
Хай увірвалось існування.
Хай дух притомлений знеміг.
Хай видива подаленіли
на чорній, як смола, воді.
Та ми жили, немов любили,
і вік пробудем молоді.
- Наступний вірш → Василь Стус – Сховались голубі гаї
- Попередній вірш → Василь Стус – Не квиль, нічна душе
(Оцінок ще немає)