Який бо холод довкруги!
Самотності! Ніде нікого.
Одна підтримка — голос Бога
вседорогий, вседорогий.
Ти сам. Ти сам. Ти тільки сам,
один як перст — зростаєш криком,
і ніяк всім зіллятись рікам
і ніяк звіритись очам
котрого з побратимів. Боже,
який бо холод довкруги.
Весь білий світ зіходить — дрожем,
бо всюди, всюди — вороги.
- Наступний вірш → Василь Стус – Цей плав Хрещатиком
- Попередній вірш → Василь Стус – Хижі модрини, зголілі модрини
(Оцінок ще немає)