Над яром-яругою гуде явір з Яремою. Явір — вуса в
капелюсі, а Ярема, хоч безвусий, та як загуде, та як
загупає, тато Йван вуса розправляє, а тьотя Льоля кидає
бараболю і так уже наслухає, а мама Надійка така
радійка: о, мій Ярема спижовий голос має — як дзвін
гуде-виграває, всю нашу родину звеселяє, а бабуся
справжня радюся: ото вже з Яремою посміюся.
Тай мама Надійка теж радійка: пише писаночки при
свічці, а сама, як зозулька на гілці.
Горкові Люльці подражаніє,
а Яремі Св. — посв’ященіє.
- Наступний вірш → Василь Стус – Видиме лиш тобі
- Попередній вірш → Василь Стус – Ще й до жнив не дожив (2)
(Оцінок ще немає)