Ми їдемо на схід крізь білопіння гречок,
Незнаним видиться нам плетиво доріг,
Берези в мороці і сонний оберіг,
Отари в куряві розблуканих овечок.
Ми їдемо на схід, врізаючись в поля,
В його розгойдані і непокірні хвилі,
В скорботнім забутті тополі посивілі
Нам клонять вітами привіт земний здаля.
Ми їдемо на схід, ми їдемо на схід.
- Наступний вірш → Василь Стус – Багаття згасло
- Попередній вірш → Василь Стус – Заради мук і сухозлотних марень
(Оцінок ще немає)