Отже, все почалося так:
Одного разу,
докінчивши роботу з товаришем,
ми сиділи на дахові
нерозібраної казарми,
і товариш насвистував
бравурний марш.
А дорогою
двоє ішло дівчаток,
несли золоте відерце
і задивлялись на нас.
Я безсоромно
вглядався в дівочі спини,
а товариш
фальшиво громадив туш.
Та, повища,
через плече зирнула,
легенька хусточка
із даху обох змела.
І вже відерце
несли ми із хвацьким другом,
і зорі пахли,
і озеро Кисегач.
В дівочій хаті
єдина горіла свічка,
єдиний кухоль.
А браги — хоч утопись.
Пили ми брагу.
Дівчата нас пригощали,
і дотлівала
єдина свічка в вікні.
І стало шкода
того недогарку свічки,
а вже ж що шкода:
єдина на чотирьох.
І те, що раптом
негадане почалося,
уже не знало
ні краю, ані кінця.
