За дорогою — теж.
Дорогою — і теж
за метою
за прокльоном
за крику
високим як сонце горбом
ти раптово
зустрівся
із матір’ю
батьком
сестрою
всі були біля мене
та нам
бракувало обох.
Батько матір сестра.
Ти і матір і батько
і сестрин
половіючий погляд
і батько і матір і ти
і єдина на трьох-
чотирьох
неподілена доля
і такі ж
неподілені
обрію чорні хрести.
І земля неподілена
хліб неподілений
небо
неподілене
пісня
дарована для чотирьох
і ділити не треба
і долі питатись — не треба!
Є твій степ
Є твій край
Є любов…
- Наступний вірш → Василь Стус – На пагорбі панують будяки
- Попередній вірш → Василь Стус – Втікаєм в парії, в суспільство
(Оцінок ще немає)