Цикл
Під вишнею щасливий у траві
бездомний кіт так солодко розлігся,
поклавши сонну морду межи лап.
Упала шишка із сосни.
Вже шоста вечора.
Гримлять трамваї.
А все — на кий біс?
* * *
Складаний ніж —
то ціла філософія.
Але про те
не думай.
Страшно!
* * *
Кий дурень вигадав оце —
облудне слово — про міщанство?
То значить — сам-один
і сам як перст!
Але замало неба!
Доводиться ж бо жити на землі.
І в тому — ліки!
* * *
Недобрі — добрі.
Добрі — дуже злі.
А ми з тобою?
І не злі, й не добрі.
Життя повище нас.
І слава Богу.
Невтомний дятел
мурашву трощить.
* * *
День врівноважений,
як куля чавуну.
* * *
Поступово перетворюєшся на власний архів,
дорогий, як померлий родич.
* * *
Нічний ставок межи соснами,
книги, самота —
більше не зворохоблюють.
* * *
Життя обернулось міріадом мет:
забаганки — всі здійсненні…
Простягни руку поперед себе:
схололими пальцями
відчуєш своє життя.
