Задумливий, мов човен на воді,
обліг долину вересневий вечір.
Моторний човен, мов метелик,
а баржа, ніби жук, а день —
покірно стелить, стелить, стелить
під ноги плетиво пісень.
Буй — ніби з криги. Мудрагели —
прижухлі клени гомонять.
А хоре серце, мов метелик,
вже запливає аж на гать.
- Наступний вірш → Василь Стус – Діброви суплять чорні брови
- Попередній вірш → Василь Стус – Ти смерть моя
(Оцінок ще немає)