Задзюркотіла вічна мерзлота,
прийшла весна — западиста, химерна.
Та ні душа, ні воля не поверне,
не та бо воля і душа не та.
Це вся весна: відлигою, багном,
як ковзанка на витерті ґринджоли.
Ні, тут не розмерзається ніколи:
мороз колимський коле колуном.
Вже завтра знов затягнуться струмки,
твоя душа одлегла не відтерпне.
Сип повну кварту, чорний виночерпе,
допоки не розсохлись маслаки.
- Наступний вірш → Василь Стус – Навпроти графіка гори
- Попередній вірш → Василь Стус – Оця стежина, що збігає в діл
(Оцінок ще немає)