Заходь за себе, що не крок —
за себе йди, хай і безодня
між тебе стане. Бо сього дня
сам чорт платитиме оброк
цій марне помарнілій плоті,
що стала, наче снасть. Масіс,
як риф кораловий, обтис
рухливі груди. Перевіз
смичковий — там ти на роботі.
Заходь за себе, заступай
за царства снінь, і яв, і мрії,
бо вже от-от забагряніє,
зазолотіє небокрай.
І отворами збухлих вен,
витоками зусилля твого
озветься пісня — голос Бога.
Хай буде спів благословен!
- Наступний вірш → Василь Стус – Цей плав Хрещатиком
- Попередній вірш → Василь Стус – Хижі модрини, зголілі модрини
(Оцінок ще немає)