Заходить вечір,
Палений крильми.
Зникаючого дня
Спадає тиша.
Роки минулі
В теплих згадках міняться.
А вже на старість
Хоч живи, хоч вішайся.
Життя спливло.
Спалило. І знесилило.
Ти вересневим
Лугом перейшов,
Вслухаючись у карби підошов,
І в юні співи,
В мороці розхвилені.
Так — юним жить!
І вірить. І любить.
І зневірятись
Й виростать з зневіри,
І віднаходить.
Тратити. Губити
Ціле життя.
Випростуватись в вірі.
Аж поки ніч спаде
На очі щирі.
- Наступний вірш → Василь Стус – Добрий день, добо апокрифічна
- Попередній вірш → Василь Стус – Зміїться в куряві дорога
(Оцінок ще немає)