Вірші класиків > Василь Стус: Вірші > Василь Стус – Завис як сон, як стогін сподівань

Василь Стус – Завис як сон, як стогін сподівань: Вірш

Завис як сон, як стогін сподівань,
оплакуючи нив осінню хлань —
німує кронами, карається світанням,
а три верби, що біля річки сплять,
мов звільнені од вікових заклять,
все потурають вічному згасанню.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Василь Стус
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Завис як сон, як стогін сподівань":

Читати схожі вірші:

  1. Василь Стус – Четвертий рік все сниться сон
  2. Василь Стус – Бредуть берези, по коліна в небі
  3. Василь Стус – І ніч ночей, і стогін паровозів
  4. Василь Стус – Націлений у небо обеліск
  5. Василь Стус – Ти чуєш стогін плоті? Чуєш крик?
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Стус – Завис як сон, як стогін сподівань: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.