Зажолобів прижухлий степ,
і стерні росами упились.
До нас з тобою — рій гостей
і новостей набилось.
Діброву осінь обнесла —
запропастила думки зжовклі.
А нам з тобою сплеск весла.
А нам з тобою — ранки змовклі.
- Наступний вірш → Василь Стус – Так жив, як дякував
- Попередній вірш → Василь Стус – Рядок акацій
(Оцінок ще немає)