Живи у душах інших, як вампір.
Бо вже давно немає в тебе тіла.
Таким бо таланом нагородила
тебе земля і ввесь відьомський клір.
В цій порожнечі долі — твій зупин.
Це смерть твоя, голодна існуванням.
Живи ж у ній. Живи своїм конанням
і нескінченністю оцих годин,
подоланий і вигублений ними,
бо ти віднині їхній брат єси.
Відбитих душ відбитої краси
тепер шукай очима навісними.
- Наступний вірш → Василь Стус – Трать, трать і трать, аби вернути жаль
- Попередній вірш → Василь Стус – Десь музика лунає
(Оцінок ще немає)