Зміїться в куряві дорога,
пляміє, колеться і строго
грозиться, що твоя знемога
отут не виміряна, ні.
А ти бреди — на обрій обрій
наляжуть привиди суворі
і стануть у нічнім дозорі,
і стануть думи — у в огні.
- Наступний вірш → Василь Стус – Заходить вечір
- Попередній вірш → Василь Стус – Так жив, як дякував
(Оцінок ще немає)