І знов Господь мене не остеріг,
і знов дорога повилася.
Тож — до побачення — у просторі
і — до побачення у часі.
- Наступний вірш → Василь Стус – Оце твоє народження нове
- Попередній вірш → Василь Стус – Ковчег твій – це похмурий саркофаг
(Оцінок ще немає)