Василь Стус – Звільнися од чекання: Вірш

Звільнися од чекання. Задарма.
Ще буде все — і прогріх, і покута,
іще спізнаєш: є недоля люта
і анічого більше вже нема.
Звільнися од чекання. Задарма.
Ще буде все — і довгі ночі й дні,
і довга путь — ні скону, ні спочину,
коли, здається, краще в домовину,
аніж у чужинецькій чужині.
Ще буде все — і довгі ночі й дні.
Ще буде все — і слава і ганьба.
Ще будуть милі зустрічі й прощання,
ще буде і народження й конання,
як грає в ринві голосна журба.
Лише — не потурай. Дивись в оба
(ще буде все — і слава, і ганьба).
Дарма іти. І ждати — задарма.
Голодним серцем долі виглядати.
Навчайся тратити. Не треба брати
того, що за замками сімома.
Ідеш — і йди. Спинився — то постій.
Конаєш — то конай. А все немудре!
А вже як віра опаде, мов пудра —
тоді і мертвим заздро порадій.
Бо тільки так. І так. І тільки так
доходять свого духу. Мертвий спокій
лежить на всьому. Тож ступай, допоки
ти є даритель, а не є жебрак,
що Бога кличе в поміч. Все приймай,
що на роду писалося твоєму,
додавши серцю вікового щему.
Коли ж життя тобою грає — грай!