— Я Сонце б засліпив,— розхвастався Ліхтар,—
Якби мене хтось підійняв до хмар.
За що йому та слава? Аж обидно:
Воно ж сія, коли надворі видно!
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Яке зухвальство
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Крилатий та безкрила
(Оцінок ще немає)