Балакуни з блискучими очима!
Калякаете ви щось про людей,
але між ними й вами вічна ширма
ніким не усвідомлених ідей.
Ніхто не вірить вам, що ви готові
віддати за прийдешнє кров свою
і полягти в нерівному бою
рішуче, як фанатики. Ну хто ви?
Чи ви не полководці без солдатів?
Чи ви не ті безтямні літуни,
яким потрібен лет, аби літати.
Куди? За чим? Хоча б і до труни:
є ж мати, щоб могили доглядати.
І смішно з вас, і болісно мені.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Що правда, то правда
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Чорна зрада
(Оцінок ще немає)