Ми брехні завжди легше вірим,
Бо у правди крутіша путь.
Важко бути з собою щирим,
А нещирим — не хочу буть.
Можна, звісно, плекать надію
По драбині до неба сягнуть —
Ліки ці пречудово діють,
Коли хочеш себе обмануть.
Безконечна і щедра уява,
їй ні впину нема, ні меж,
А життя усміхнеться лукаво —
І з драбини на землю впадеш.
Ось тоді поцілуйся з надіями
Та пошли подивитися їх,
Як під милими, рідними віями
Ворухнеться і згасне сміх.
