Черевики! Черевики! Черевики — перший сорт!
Хто на ноги вас узує, той красивий, ніби чорт.
А як вулицею піде і на рипах зарипить —
Як такому не позаздрить, як такого не любить!
За рипучі черевики що на світі є миліш?
Та весною, черевики, вас не носять без галіш.
Щоб із вами не набратись ані горя, ні біди,
Бережуть вас, черевики, від весняної води.
Поможіть же, черевики, ще загадку розгадать —
Як навчитися галоші нам на серце узувать?
Щоб, як повінь в душу рине свіжим струменем п’янким, —
Замочить лише галоші, серце ж винести сухим?
