Ціле літо працював я
З трактором у полі.
Ціле літо без спочинку й сну.
Маю хліба вдома я доволі,
В серці пісню я ношу ясну.
Це моє кохання патріота
До дівчини славної тії,
Що мені сприяла у роботі
Досягати подвиги свої.
Ой любов моя комуністична,
Роботяща милая моя.
Тільки серце стукає незвично,
Та гаряча кров так і буя.
А тепер, коли вже на ремонті
В емтеесі наші трактори,
Я на цьому, на любовнім фронті
Подвизатись буду до пори.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Чорна зрада
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Я пом’яла свою спідницю
(Оцінок ще немає)