Василь Симоненко – Де зараз ви, кати мого народу: Вірш

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

Аналіз вірша “Де зараз ви, кати мого народу” Симоненка

Твір написаний 24 грудня 1961 року. На цей момент автор, який працює журналістом, заглиблюється у дослідження злочинів НКВС на території України. Ймовірно, саме така громадянська лірика та позиція журналіста й поета призвела до того, що у 1962 році його сильно побили у відділку міліції, а вже у 1963 році він помер у лікарні з діагнозом «рак нирок».

Головна ідея твору – український народ і його цінності невмирущі, а от ті, хто намагаються українцям зашкодити, зникнуть. Вторинна ідея – українському народу близький демократичний шлях розвитку, він цвіте «без нагаїв і палаша». І нарешті, тут показана ідея гідності народу – народ не повинен принижуватися, він має право на самовизначення, на самореалізацію.

У творі використані такі ліричні засоби:

• Епітети – «козацька», «жорстока», «лагідна», «осатанілі»:
• Протиставлення – «древніє й молодіє», «жорстока й лагідна»;
• Риторичне питання – «Де зараз ви, кати мого народу?»;
• Метафора – «в його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде»;
• Повтори – «ваша», «народ», «народ мій є;
• Метонімія – нагаї і палаш уособлюють загарбницькі війська;
• Градація – «росте, і множиться, і діє». Автор показує наростання сили свого народу, яка залежить для початку від кількості людей. «Народ мій є. Народ мій завжди буде!» – часова градація, показаний розвиток ситуації в часі.

Автор використовує широкий спектр образливої лексики – «перевертні», «приблуди», «байстрюки», «виродки». Для того, щоб підкреслити ставлення до загарбників, автор використовує і кольорову експансію – «чорна злоба».

Використана низка символів:

• Сонце – життєдайне тепло, джерело добра й радості;
• Нагаї – примус;
• Козацька кров – непокора, свобода, бунтарський дух.

Ліричний герой показує ставлення до людей, які прийшли, щоб експлуатувати українців. Він є уособленням людини, що має власну гідність і вважає, що народ теж має свою гідність. І саме ось цей вияв гідності лякає приблуд і катів. Вони очікують покори, очікують, що люди визнають їхню зверхність, проте, зустрічаючи моральну силу, вони не готові навіть визнавати свою вину, свої погані вчинки, навіть сам факт того, що колись тут відбувалося багато трагедій.

Твір дуже актуальний і зараз. Люди мають знати, що кати, які приховаються у суспільстві і нібито розчинилися в ньому, просто відчули силу народу. Але вони залишилися такими ж…