Втюпили в землю порожні очі,
На тім’ях — сивіє рілля.
Мозок не родить.
Піт неохоче
Випаровується з-під бриля.
Позичте їм зерна засіять ниви,
Полийте їх ріллі дощем думок, —
Може, —
Чому не повірить в диво? —
Вродить якийсь колосок.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Загубив роззява м’яч
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Я чую у ночі осінні
(Оцінок ще немає)