Луги потонули в тумані,
Війнуло холодом з ріки,
Ідуть в суворому мовчанні
До клубу друзі-юнаки.
Засіли кригою важкою
В душі десь глибоко слова,
І образ дівчини одної
В обох у думах виплива.
Легенькі хмари над землею
Шепочуть ніжно щось до них…
І десь баян, немов за нею,
Зітхнув тихенько і затих.
Ідуть до клубу… Зорі ранні
Пливуть в тумані до ріки.
Стискають руки у мовчанні
Два вірні друзі-юнаки.
