Скрізь Вітер нашумів,
Що Дуб сякий-такий:
«Упертий дуже він
І зовсім не гнучкий.
До того вже, нахаба, загордився,
Що, скільки я не дув,
Ні разу не вклонився!»
Неважко зрозуміти Вітрові жалі:
Дуби ні перед ким
Не гнуться до землі!
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Я тікаю від себе, від муки і втоми
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Мандрівка по цвинтарю (Епітафії)
(Оцінок ще немає)