Думи невеселі, як осінні хмари,
налягли на серце, в’ються в голові,
обдають все тіло страхітливим жаром,
закипілось горе у моїй крові.
Їх перебороти не хватає сили —
за роями нові рядяться рої,
та у власнім серці вирив я могилу
і у ній ховаю всі думки свої.
