Поставщик шляп доктора Аденауера повідомив одну боннську газету, що федеральний канцлер є “найдивовижнішим клієнтом”. Голова Аденауера рік у рік стає дедалі меншою.
З газет
У шафі серед шляп
Зчинився якось галас.
— Хіба між вами я рівня? —
Бундючо Нова шляпа вихвалялась. —
Ви тут без діла висите щодня,
А я на голові у канцлера пишалась!
Він так мені у всьому довіряє,
Що завжди мною голову вінчає.
— І я, бувало, канцлеру служила! —
Нервова шляпа крикнула щосили.
— І я!
— І я! —
Всі заволали хором,
Усі наперебій ділились горем,
Вкладали шляпські болі у слова:
— У нього ж відсихає голова…
Єхидна шляпа засміялась дрібно:
— Раз відсихає — значить непотрібна!
Їй-право, сестри, нічого тужити,
Я вам відкрию річ таку:
Як голові такій служити,
То краще висіть на гвіздку!
