Василь Симоненко – Фокстрот: Вірш

Бабетті замість вибачення за те, що я десь комусь щось негарне сказав про неї.

Може, ти занадто жвава
Й трішечки лукава.
Не біда, мала Бабетто,
Що не кучерява.
Не біда, що під бровами
Усмішка й забава,
Жаль, Бабетто, що зі мною
Ти така лукава,
А по-справжньому із іншим
Добра та ласкава.

Жаль, Бабетто? Що жаліти?
Що живем на світі?
Що таке обличчя кисле
У маестро Віті?
Потанцюємо ж, Бабетто,
Мов несамовиті.
Доки весело — не треба
Гаяти ні миті.
Ждуть тебе іще печалі
У гарячім літі,
Щирі ласки і побої
Од маестро Віті.
Ждуть, Бабетто. Що ж із того,
Ждуть, то й слава Богу!
Не було ще без печалі
Радощів ні в кого,
Я тобі, чужа Бабетто,
Наступив на ногу?
Вибачаюсь, трохи п’яний.
Не дивися строго.
Я тобі, Бабетто, зичу
Доброї дороги
Й щастя повного, дзвінкого,
Як вино, хмільного.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Симоненко – Фокстрот":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Симоненко – Фокстрот: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.