Тремтіть небіжчика не змусиш від морозу,
Та й від жари він пітувать не стане,
Як не народить думку, хоч погану,
Муштрований убогий розум.
Він буде завжди вірити прогнозам,
На все життя складать наївні плани,
Вмивати морду заспану з-під крана —
Він побоїться поклонятись грозам.
Він, може, нишком буде навіть злитись,
Та побоїться, грішник, помилитись
І буде тихо та спокійно жить.
І тільки той, хто чхає на погоду,
Той, хто не служить череву в догоду,
Зуміє правді й розуму служить.
