— У тебе тільки й слави, що важкий, —
Якось до Молота озвався Кий. —
Дивись оно, маленького Ножа
І то усякий більше поважа.
А ти, мабуть, як буде треба,
Не зможеш і постояти за себе.
— Нічого, — Молот рубонув з плеча, —
Як буде треба, викую Меча!
- Наступний вірш → Василь Симоненко – На мене Пес отой досаду наганя
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Дуби не гнуться до землі
(Оцінок ще немає)