Моралісти нас довго вчили,
Вибивалися з кволих сил —
Мов, людині потрібні крила,
їй ніяк не можна без крил.
Я плюю на слова ці завзято,
Я обурений ними без меж —
Кури й гуси завжди крилаті,
Горобці і синиці — теж!
Я готовий кричати щосили,
Надриваючи голос свій:
Не потрібні людині крила,
Серце й розум потрібні їй!
