Надворі ліс у жовтому халаті
Комусь киває сумно здалека,
А ти сидиш одна в убогій хаті,
І ллється пісня тиха, мов ріка.
Ти кличеш сина піснею додому
З немилих і чужих тобі країв,
Щоб розігнав він смуток твій і втому
І сиву старість ласкою зігрів.
І осінь щедро грається листами,
Встеля йому доріжку на поріг,
А він один відсіль далеко, мамо,
Іде в життя, шукаючи доріг.
