По Шляху Чумацькому у росах
Буде вічність мчати коні,
Я ж губамі у розкішних косах
Позбираю зоряні вогні.
Де світи стискаються у шалі
І сміється злісно маніак,
Я свої повідаю печалі
Тій, що жду і не дождусь ніяк.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Не докорю ніколи і нікому
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Переспів з народної
(Оцінок ще немає)