Вірші класиків > Василь Симоненко: Вірші > Василь Симоненко – Нареченій

Василь Симоненко – Нареченій: Вірш

По Шляху Чумацькому у росах
Буде вічність мчати коні,
Я ж губамі у розкішних косах
Позбираю зоряні вогні.

Де світи стискаються у шалі
І сміється злісно маніак,
Я свої повідаю печалі
Тій, що жду і не дождусь ніяк.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
0 Василь Симоненко
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Симоненко – Нареченій":

Читати схожі вірші:

  1. Василь Симоненко – Курдському братові
  2. Василь Симоненко – Компаньйонка
  3. Василь Симоненко – Хто у тому винен, я не знаю
  4. Василь Симоненко – Нашої заслуги в тім не бачу
  5. Василь Симоненко – Я не бував за дальніми морями
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Симоненко – Нареченій: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.