Упав мороз на листя посіріле,
Яри заслало сиве полотно,
Збирають ночі зорі у рядно,
І сонце в хмарах ніжиться без діла.
Ночами пси тупим, замерзлим рилом
Бояться в небі відшукати дно
І довго дивляться в задихане вікно,
Де люди чавкають смачне щось і горіле.
А за селом над липами роздітими
Під ранок пугач жалібно радітиме
І кликатиме всіх до забуття.
Та всипле вітер відчай і мороку
В оцю прекрасну, ніжну і жорстоку
Симфонію загибелі життя.
