Вірші класиків > Василь Симоненко: Вірші > Василь Симоненко – Осінній дисонанс

Василь Симоненко – Осінній дисонанс: Вірш

Небо скуйовджене і розколисане
Дрантя спустило на темні бори.
Сонного місяця сива лисина
Полум’ям сизим горить.

З ротатим, ридаючим риком
Вітри орди хмар несуть,
І ходить за їхнім криком
Бажання лягти й заснуть…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Василь Симоненко
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Симоненко – Осінній дисонанс":

Читати схожі вірші:

  1. Василь Симоненко – Піч
  2. Василь Симоненко – Веселий похорон
  3. Василь Симоненко – Осінній вечір морозом дихав
  4. Василь Барка – Осінній хід
  5. Василь Симоненко – Встає над нами сонце, як вставало
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Симоненко – Осінній дисонанс: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.