Небо скуйовджене і розколисане
Дрантя спустило на темні бори.
Сонного місяця сива лисина
Полум’ям сизим горить.
З ротатим, ридаючим риком
Вітри орди хмар несуть,
І ходить за їхнім криком
Бажання лягти й заснуть…
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Помилка
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Розвели нас дороги похмурі
(Оцінок ще немає)