Жовте листя, немов перину,
стеле осінь мені до ніг.
Полюбив молоду дівчину,
полюбив, як умів, як міг.
Полюбив не за чорні брови,
не за вроду, немов весну,
а за щиру, гарячу мову
і за душу її ясну.
Полюбив — як сказать, не знаю,
та й потреби у тім нема,
я щасливий, що я кохаю,
ну, а решта мені дарма.
