Вірші класиків > Василь Симоненко: Вірші > Василь Симоненко – Покара

Василь Симоненко – Покара: Вірш

Не всі на світі радощі священні —
Є радощі, народжені з проклять:
Коли, метнувши громи навіжені,
Став Єву Бог із раю проганять,
Він їй сказав: «Ослушнице зухвала!
Мені твого не треба каяття —
Прирік тобі, щоб в муках сповивала,
Живила кров’ю завтрашнє життя!»
Адам ходив насуплений, мов хмара,
У розпачі кривила Єва рот,
Бо ще не знала ця наївна пара,
Що та жорстока помста і покара
Дорожча всіх утрачених щедрот.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
0 Василь Симоненко
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Симоненко – Покара":

Читати схожі вірші:

  1. Василь Симоненко – Чорні від страждання мої ночі
  2. Василь Симоненко – Ще один протест
  3. Василь Симоненко – Грудочка землі
  4. Василь Симоненко – Я в світ прийшов не лише пити й їсти
  5. Василь Симоненко – Десь на горизонті хмара-хустка
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Симоненко – Покара: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.