Попрощаємся, земле кохана,
рідна мамо, хороша моя.
Повернусь, як весна довгождана
знов на нивах твоїх забуя.
Як розквітнуть сади вишневі
і вітри зашумлять буйні
у погожі, ясні травневі
неповторно чудові дні.
А в гаях солов’ї піснями
прославлятимуть знов весну, —
і тоді побреду полями,
ні години вночі не засну.
Буду кожен твій звук ловити,
говоритимуть все мені
океани пшениці й жита
і зелені рясні ячмені.
Шепотітимуть в лісі віти
про чудову красу твою,
і щасливі веселі діти
будуть пісню вести свою.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Сучасний роман
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Думи невеселі, як осінні хмари
(Оцінок ще немає)