Посадили колись в лісосмузі
Ми зелені малі дубки,
Полюбили їх, ніби друзів,
Доглядаючи залюбки.
А тепер ось минули роки
І дитинство вже відійшло,
А вони вже стрункі, високі
З вітром тішаться за селом.
Ніжну свіжість вдихають в груди,
Зустрічають привітно всіх,
І тепер після праці люди
Спочивають у тіні їх.
