Повертався пізно з косовиці,
Йшов собі, як і завжди ходив.
Дівчину зустрів біля криниці,
Попросив напитися води.
Подивилась, не сказала й слова.
Падав вечір на луги, ліси…
Ой, напивсь води, але любові
Я водою в серці не згасив.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Про поезію
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Сонце ясними бризками
(Оцінок ще немає)