Я дивлюся в твої розтривожені очі,
Я тебе заголубить, запестити хочу.
Тільки знаю: не треба! Не треба!
Міг раніше я жить
І не думать про тебе.
Все вривалося в душу, в тривожне чоло —
Все на світі було,
Лиш тебе не було.
А тепер уже й світу, здається, нема —
Але я протестую, волаю: не треба!
Та не можу вже жить
І не думать про тебе.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Фокстрот
- Попередній вірш → Василь Симоненко – В грудях набубнявіла тривога
(Оцінок ще немає)