Проходять дні. Життя стікає,
І десь громи гримлять у високості.
Я жду весни, але її немає,
Вона до мене не приходить в гості.
Мене докука гадиною стисла,
Одна дорога — у Дніпро із кручі…
Будь проклят той, хто дав уміння мислить,
Хто дав нам розум і серця жагучі.
