Та як стали гармоністи
Пісню награвати,
Заіржали норовисті
Коні біля хати;
І сказала мати тихо,
Ніжно та журливо:
— Хай тебе лишає лихо,
Путь тобі щаслива!
А старий, як вийшли з двору,
Мовив біля тину:
— Не хились в біді і в горі,
Будь відважним, сину!
Як промчали шляхом рано
Ген аж за долину,
Вийшла дівчина кохана,
Подала хустину:
— Хай тобі в борні жорстокій
У краю чужому
Навіває в серце спокій,
Відганяє втому.
