Розірвалась хмара наді мною,
Блискавки сипнула і громи,
Освітила лози над рікою,
У тумані вкутані дими.
Ген стоять зелені три тополі —
І безкрає поле навкруги.
Розійшлись в три сторони у полі
Три дороги, три прямі шляхи.
Три брати роз’їхались по світу,
Поклонившись матері-землі.
«Жди, — сказали, — може, пройде літо,
Може, десять років чималі».
Чи зійшлися десь оці дороги,
Чи назавжди, може, розійшлись?
Три дівчата в церкві молять Бога:
«Змилуйся, порадуй, заступись».
- Наступний вірш → Василь Симоненко – А я ходжу, не знаю – чому
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Ми брехні завжди легше вірим
(Оцінок ще немає)